калачик


калачик м
1 уменьш.-ласк. от калач;
2 в знач. нареч. ~ом ғуж (ғужанак) бўлиб, оёқ-қўлини бир ерга йиғиб; свернуться ~ом ғуж (ғужанак) бўлиб ётмоқ, кулчадай бўлиб ётмоқ.

Рўйхатга қайтиш